LA VOCE ARANCIONE. Il Blog di Matteo Cazzulani

Su di me, personalmente / Про мене, особисто

Sono nato il 24 settembre 1984 a Milano, città dove ho sempre vissuto eccetto una parentesi semestrale a Cracovia, da cui sono tornato per stare accanto alla mia famiglia.

Laureato in lingue slave (polacco, russo ed ucraino) presso l’Università degli Studi di Milano con una tesi sulla Repubblica delle Due Nazioni Polacco-Lituana (Rzeczpospolita Obojga Narodów), diplomato presso il Civico liceo linguistico “A. Manzoni”, ho scelto una formazione improntata sulle discipline umanistiche, in particolare su storia e lingue straniere, per le quali ho una grandissima passione.

Con altrettanto entusiasmo, la mia vita è caratterizzata da un fortissimo impegno civile. Sono tra i fondatori, e primo presidente, dell’Associazione “AnnaViva”, nata per supportare la tutela dei diritti umani e lo sviluppo della democrazia in Europa centro-orientale e nel mondo ex-sovietico, e per tenere viva la memoria di chi in quelle terre ha perso la propria vita per testimoniare la verità – come, tra i tanti esempi, la coraggiosa giornalista russa Anna Politkovskaja.

Sono anche giornalista free lance, gestisco due blog (https://matteocazzulani.wordpress.com e http://matteocazzulani.blogspot.com) e collaboro con alcune testate on-line dove scrivo di politica dell’Europa centro-orientale. Di recente, ho seguito, in particolare, gli ultimi episodi della “guerra del gas” tra Russia ed Ucraina, la questione dello “scudo spaziale” in Polonia e Repubblica Ceca e le elezioni presidenziali ucraine del 2010 come inviato da Kyiv.

Sono autore del libro “La Democrazia Arancione. Storia politica dell’Ucraina dall’Indipendenza alle presidenziali 2010”, edito da Libri Bianchi.

Di orientamento liberal-democratico-cristiano, in politica non nascondo di aver inizialmente aderito al progetto del Partito Democratico, dal quale oggi mi sento tuttavia troppo distante, specie sulle questioni legate alla politica estera (a mio avviso troppo poco atlantiste e molto veterocomuniste). Inoltre, dal maggio 2006 al giugno 2009 sono stato Consigliere di Amministrazione della mia Università, eletto come rappresentante degli studenti.

Oltre alle culture slave, all’associazionismo, al giornalismo e alla politica, tra le mie passioni figurano l’astronomia, la pallacanestro (tifosissimo ed abbonato) e la musica (tra il 2002 ed il 2005 ho lavorato come disc-jockey in Romagna).

Ma, più di tutto, l’Europa centro-orientale, in particolare l’Ucraina. Paese e popolo europei, che Bruxelles non sembra intenzionata ad accogliere nelle sue organizzazioni. E’ proprio all’integrazione di Kyiv nell’Unione Europea che ho deciso di consacrare la mia atività giornalistica, e non solo.

Figlio unico, ho una cucciolina –Nerina- che adoro,  tanti conoscenti, ma pochi veri amici. E,  a volte, anche una fidanzata.

Народився 24.09.1984. Зараз я живу між рідним мені Міланом і Краковом, в якому я вивчав культуру і політику України взимку в минулому році. Я був у західних європейських країнах, в усіх країнах центральної і східної Європи, а також в Росії і США. Зараз я працюю фріланс журналістом, а також керую компанією АннаВіва, яка бореться за розвиток демократії і повагу прав людини в крахнах колишнього СРСР.

У своєму життя я цікавлюся журналістика, політика та туризм. Я хотів би написати про Україну для деяких медіа-компанів з моєї країни, в якій не багато знають про Київ, Львів, Донецьк та інші українські реалії.

Перед за все, шукаю контакти для сприяння Євроатлантичній інтеграції України. Та, звичайно, багато знайомих, подруг та друзів.

Я просто люблю Україну і підтримую її прагнення приєднатись до ЄС. Постійно публікую деякі матеріали про життя в Україні у деяких італійських газетах, інтернет-сайтах і моєму власному блозі. Також в мене є видана книжка про українську політику: “La Democrazia Arancione, storia politica dell’Ucraina dall’Indipendenza alle presidenziali 2010″ (“Помаранчева Революція: Історія української політики від незалежності до видорів-2010).

Invia tramite email Postalo sul blog Condividi su Twitter Condividi su Facebook Condividi su Google Buzz

5 Responses

Subscribe to comments with RSS.

  1. Due Compagni said, on November 22, 2010 at 13:38

    Mi spiace che una grande persona come te abbia lasciato il Partito. Onestamente, da compagno, non capisco cosa intendi per “vetero comunista” e “troppo poco atlantista”. Spero che ti ricreda presto, bella, ciao.

    • matteocazzulani said, on November 22, 2010 at 14:01

      Grazie per le belle parole di stima.
      A mio vedere, il partito democratico non è mai diventato una forza politica seria. Ne è mai riuscito a scrollarsi di dosso la patina ideologica che si trascina dal pci. Da liberale, moderato e cristiano non mi ci ritrovo. Ho solo sbagliato io a parteciparvi, sperando che potesse essere qualcosa che non avrebbe mai potuto diventare. Peccato. Ho conosciuto comunque persone fantastiche. Ma in questo movimento non mi riconosco proprio.

  2. sono ucraino said, on February 6, 2011 at 17:02

    За допомогою таких журналістів як Маттео Кадзулані, світ і зокрема Італія, пізнає Україну. Від всіх українців щиро дякую Маттео за його працю! Слава Україні! Forza Italia!

    • matteocazzulani said, on February 6, 2011 at 19:10

      Героям Слава!

      Дякую за добрі слова про власну скромну роботу. Просто намагаюся допомагати Українській Інтеграції в Європейському Союзі. І послухати прагнення цього Європейського Народу на свою Незалежність, справедливість і Демократію.
      Хай живе, Горда, Вільна й Надійна Україна!


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: